Його організаторами стали ГО «Центр історії Вінниці», «Честь і слава» та Вінницький обласний краєзнавчий музей. На захід завітали близько сотні військових істориків-реконструкторів із усієї України та сусідніх держав. Основна мета фестивалю – це розповідь та показ людям усіх жахів Другої світової війни. - Серед учасників реконструкції – люди, хобі яких вивчати історію, збирати військовий одяг й атрибутику подій минулого століття. Всі експонати - це жива історія. Крім того, усі учасники ретельно вивчають хронологію тих подій, а затим відтворюють їх у повному обсязі. Хібa що у зовсім інший чaс. І роблять це сучaсні люди. Єдине, що не відповідaє дійсності – холості пaтрони, тa не підтримкa ідеології ворожих сторін», - наголошують організатори.

За сценарієм у лісі розташувалися три ворожі військові табори: вояків Української Повстанської Армії (УПА), Червоної армії (СРСР) та Вермахту (Третій рейх).

Під час першого дня дводенного фесту всі бажаючі змогли ознайомитись з побутом військових, оглянути намети, обмундирування солдатів та військову техніку, потримати в руках зброю. У форматі живого музею відвідувачі спілкувалися з учасниками заходу, фотографувалися і розглядали автентичні військові табори Червоної армії, УПА та Вермахту. Також бажаючі мали можливість заночувати у наметовому містечку та перекусити юшкою чи пловом, приготованими в умовах польової кухні, наданій фестивалю штабом Військово-Повітряних сил. Неподалік неї розташувалась й експозиція виїзного музею. Експонати для якого збирав, вимінював та купував вінницький реконструктор Владислав Лебідь.

А вже наступного дня відбувся показовий бій за участю воїнів різних армій, котрі відтворили події літа 1944 на території України. Було надзвичайно видовищно, гучно та реалістично. Адже учасники битви стріляли зі справжньої зброї, щоправда, зарядженої холостими набоями. З кожною хвилиною живих на полі бою ставало все менше, в якийсь момент їх лишилося тільки двоє: боєць Червоної армії в рукопашній кинувся на остан-нього живого німця, проте під час сутички смертельні поранення отримали обидва. Живим не залишився ніхто.

Й хоча на полі бою панувала ворожа атмосфера, проте після його закінчення реконструктори охоче обіймались, фотографувались та дякували один одному за чудову битву та море адреналіну. А глядачі, яких після бою всіх пустили на галявину, тим часом збирали з трави відстріляні гільзи, розглядали зброю воїнів й охоче фотографувались з суворими на перший погляд, проте насправді привітними до усіх «німцями», «комуністами» та «бандерівцями».

Джерело: комунальна регіональна газета «Подільська Зоря»