Вінницька ОДПІ звертає увагу, що трудові відносини з працівником регулюються Кодексом законів про працю України від 10.12.71 № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП).

            Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

            Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, та строковим, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

            Трудові відносини між громадянином, який наймається на роботу та роботодавцем (юридичною або фізичною особою – підприємцем) оформлюються в письмовій формі.

            При укладенні трудового договору з працівником, може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Важливо пам’ятати, що в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, тобто обмеження трудових прав в тому числі на оплату праці, на соціальний захист тощо не допускається.

            Відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і пізніше неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

            Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий день (тиждень) на прохання:

1) вагітної жінки;

2) жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (у тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням);

3) особи, що здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

            Слід зазначити, що неоформлення трудового договору призводить до виплати заробітної плати «у конвертах», а це, в свою чергу, призводить до негативних наслідків для найманих працівників – до відсутності соціальних гарантій, передбачених законодавством України. Отже, наймані працівники мають бути зацікавлені в офіційному оформленні трудових відносин.