Як варіант переходу права власності на земельні ділянки від одних осіб до інших, земельним законодавством  розглядається перехід такого права шляхом укладання договору міни земельних ділянок.

Істотними умовами договору міни земельних ділянок відповідно до ст.132 Земельного кодексу України є:

-         назва сторін (прізвище, ім’я, по батькові громадянина, назва юридичної особи);

-         вид угоди;

-         предмет угоди (земельні ділянки з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

-         документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки;

-         відомості про відсутність заборон відчуження земельних ділянок;

-         відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

-         права та обов’язки сторін;

-         умови про вартість земельних ділянок, що підлягають міні та у разі, якщо міна земельної ділянки здійснюється з оплатою – розмір такої доплати та порядок розрахунків;

-         кадастрові номери земельних ділянок;

-         момент переходу права власності на земельні ділянки.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України кожна із сторін договору міни вважається продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Крім того, відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації  або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Цивільним кодексом України не передбачено обмеження на міну земельної ділянки на інше майно. Крім того, частиною 5 статті 715 Цивільного кодексу України передбачена можливість обміну майна на роботи (послуги).

Разом з тим, стаття 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який регулює, зокрема, порядок обміну земельними ділянками, виділених в результаті паювання колективних сільськогосподарських підприємств, визначає, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Законом також передбачена можливість обміну земельної ділянки, яка перебуває в оренді. В такому випадку особа, яка обмінює орендовану земельну ділянку, зобов’язана попередити її нового власника до укладення договору про те, що вона перебуває в оренді. У іншому випадку новий власник має право вимагати розірвання договору міни, якщо він не знав і не міг знати про права орендаря на земельну ділянку.

Після укладення договору міни необхідно буде внести зміни до договору оренди, із визначенням в якості орендодавця вже нового власника.

Іноді трапляється так, що земельні ділянки, якими планують обмінятися їх власники, мають різну вартість. В такому випадку (або просто у випадку, коли сторони вважають це за потрібне) договором може бути встановлена доплата за земельну ділянку більшої вартості, що обмінюються на земельну ділянку меншої вартості.

Щодо обміну земельної ділянки, яка перебуває в заставі (іпотеці), то укладання договору міни такої земельної ділянки можливе лише за погодженням із іпотекодержателем.

До договору іпотеки вносяться зміни, після чого права та обов’язки одного землевласника переходять до нового власника земельної ділянки або ж договір іпотеки розривається, натомість укладається новий договір, за яким в іпотеку передається нова земельна ділянка.