Дитинство пролетіло птахом, як один день. А молодість – обпалена війною. Босоноге дитинство, війну, німецьку окупацію, відбудову рідного села та тяжку працю на благо рідного краю та своєї сім’ї - ось що сьогодні згадує шановна ювілярка. Все життя – у праці. Змолоду працювала в місцевому лісгоспі, займалась вирощуванням молодняка, затим довгі роки, аж до виходу на заслужений відпочинок, трудилась медичною сестрою у пологовому будинку. Народила і разом із чоловіком виховали сина Миколу, який зараз разом із дружиною доглядає неньку. Має щаслива ювілярка двоє внуків та двоє правнуків.
«Все, що мама побажає, усім намагаємось забезпечити, дуже любить солодощі, тож цукерки постійно мають бути на столі. А ще полюбляє поласувати звичайним цукром. Ходити матусі вже важко, але ми із дружиною та соціальним працівником, яка регулярно нас відвідує, постійно намагаємось розворушити і спонукати її до руху. Адже поки людина рухається, доти вона живе. Кожного дня допомагаємо вийти на подвір’я подихати свіжим повітрям. Тож помалу, потихеньку, із Божою допомогою щодня наша ювілярка долає невеличкі відстані».
Двічі на тиждень, вже протягом восьми років, відвідує Марію Іванівну соціальний працівник Олена Савенчук. Прийде, вислухає, поговорить, розрадить, отримає замовлення, тощо. Адже що найбільш необхідне літнім людям – увага від оточуючих. Тож ювілярка радіє кожному, хто завітає до хати, із нетерпінням чекає на соцпрацівницю, аби поспілкуватись.
Із добрими очима та цікавістю зустрічала гостей, які завітали до її оселі, щоб щиро привітати з поважним ювілеєм – 90-річчям. Цієї днини Марію Іванівну Лукіянчук відвідали та вручили подарунки заступник сільського голови Якушинецької ОТГ Дмитро Маркорій, очільник районної та місцевої ветеранських організацій Петро Василинич та Микола Ситар, соціальний працівник Олена Савенчук.
Багато теплих і щирих слів гості адресували ювілярці, подякували за виявлену мужність у роки війни, за невтомну працю у післявоєнний час та побажали міцного здоров’я, сили, бадьорості, злагоди в оселі. Бажали жити довго і щасливо, щоб і на сторіччя зібратися разом і поспілкуватися з живим свідком історії. У свою чергу, Марія Іванівна щиро дякувала гостям за подарунки та теплі слова.
За матеріалами газети «Поділіська Зоря»
