Але у минулого нема майбутнього.Гортаючи сторінки усного журналу ведучі знов і знов наводили страшні, а іноді моторошні факти геноциду в Україні.

А коли директор Будинку культури Вікторія Степанова запропонувала в память про загиблих запалити свічку і передати з рук в руки кожному, хто знаходився в залі, настала несамовита тиша, а на очах з'явились сльози.

Вшановуючи пам'ять мільйонів  співвітчизників, на заході згадано і про голод в селі Зарванці. Прозвучали спогади односельців – як заклик довічно пам'ятати нащадків невинно убієнних.

Остання сторінка усного журналу під назвою «Голод у кадрі» стала підсумком заходу. Глядачі мали можливість переглянути уривки з першого зарубіжного фільму про вікову трагедію української нації «Гіркі жнива».

А на почесному місці протягом всього заходу на столі знаходились хліб і зерно.

«Це зерно, як символ життя, а хліб - щоб причаститися цим Божим даром і пом'янути жертв Голодомору, які помирали з думкою про святий скарб – «шматочок хліба»,- такими словами Вікторія Степанова звернулась до присутніх і наголосила, аби усі  долучитися до загальнонаціональної  акції  «Запали свічку пам'яті».