ЗГУРТОВАНІСТЬ
Згуртованість - наша здатність бути єдиним народом перед лицем ворожого вторгнення. Вона викликає захоплення всього світу і дає нам змогу опиратися військовій машині путінської росії.
- З російським вторгненням воює не лише ЗСУ та інші сили оборони - а весь український народ. Ми зупиняємо танки голіруч і буксируємо їх тракторами. Виходимо на демонстрації на окупованих територіях. Прихищаємо переселенців, які втікають від жахів війни на більш спокійні території.
- Поділ на “схід” та “захід”, “російськомовних” та “україномовних” повністю подолано - він виявився штучним. Суспільство обʼєдналося у прагненні протистояти агресору
- Політики в більшості своїй відкинули партійні прапори та, за деяким виключенням припинили політичні чвари - Рада працює ефективно, ухвалюючи найнеобхідніші закони
- Влада не відділяє себе від народу, народ підтримує владу. Президент переносить всі тяготи і жахи війни разом зі своїм народом. Так само - уряд, депутати, голови військових адміністрацій, мери міст і голови отг. Виключення, звісно, є. Але вони лише підкреслюють правило: ми сьогодні всі на одному боці барикад, і саме це дозволяє нам стримувати агресора
- Кожен на своєму місці наближає нашу спільну перемогу. ЗСУ показують, що неможливе - можливо, і що саме українська армія є першою у Європі, а можливо - і у світі. Президент стратегічно керує обороною країни, залучає підтримку зарубіжних партнерів, переконує політиків по всьому світу, щоденно звертається до українців. Уряд опікується питаннями виживання економіки і фінансування війни. Волонтери допомагають забезпечувати всім необхідним фронт і переселенців. Інфраструктурні служби миттєво відновлюють транспортні комунікації на щойно звільнених від окупації територіях. Укрзалізниця робить справжні чудеса, перевозячи людей навіть під обстрілами.
- Саме те, що війна стала народною, є запорукою нашої перемоги. У путінської росії такого нема і навряд чи колись буде.
СОЛІДАРНІСТЬ
Солідарність - це підтримка народів світу, які бачать щирість України та її лідера і змушують своїх політиків робити більше для нашої перемоги.
- Ми не зможемо вистояти без дієвої міжнародної підтримки - це факт. Але для того, щоб її отримувати зараз і в майбутньому, нам потрібно подолати чинні стереотипи, ілюзії і страхи політичних еліт світу.
- Вісім років, а може і більше (ще з моменту нападу на Грузію у 2008 році) західні політики звикли заплющувати очі на загрозу путінської росії та намагалися підтримувати з неї стосунки в режимі “бізнес як завжди”. Росія була в їхніх очах ринком збуту, джерелом газу та нафти, а також тримачем ядерної зброї. Тому вони звикли толерувати путіна і боялися розізлити його.
- З перших днів війни, а насправді ще раніше наш Президент доклав всіх зусиль, щоб подолати ці ганебні і небезпечні стереотипи. Найпотужніша зброя Володимира Зеленського - щирість і здатність називати речі своїми іменами: війну - війною, агресора - агресором, злочин - злочином. Так у світовій політиці не прийнято. Але своїми промовами Президент зміг дотягнутися до народів країн вільного світу. Він звертається до політиків, журналістів і звичайних людей зрозумілою мовою, говорячи правду - інколи не дуже зручну.
- Щирість нашого лідера робить речі, які ще донедавна здавалися неможливими. Президент Чехії, який був симпатиком Путіна, заявляє про те, що він божевільний. Парламент Італії, яка завжди мала особливе ставлення до Росії, голосує за виділення зброї Україні. Президент США прямо називає злочини у Бучі геноцидом, а путіна - військовим злочинцем.
- В результаті потужної і важкої роботи нашого Президента, наших дипломатів, до України починає надходити зброя.
- Зроблено ще далеко не все. Не всі стереотипи і страхи політиків подолані. Панує страх перед можливим застосуванням Путіним ядерної зброї. Але вже ніхто не “списує” Україну. Лідери вільного світу вже відверто висловлюють зацікавленість у перемозі України. Так, вони ще недостатньо для цього роблять. Найважливіші речі - ППО та дальнобійна артилерія для України, повне ембарго на російські нафту і газ, навіть відключення всіх банків росії від SWIFT - ще не стали реальністю. Але всі європейські країни вже заблокували свої порти для кораблів під російським прапором, декілька провідних країн вже ввели ембарго на російські енергоносії. А Китай не наважується якось допомагати путіну, намагаючись дистанціюватися від росії.
- Крім того, нам вдалося добитися солідарності з Україною світового бізнесу. Всі провідні компанії світу, за виключенням дуже небагатьох, припинили інвестиції та продажі в росії. Якщо хтось коливався, до справи бралися наші дипломати, волонтери, діаспора - та й самі громадяни західних країн. Бізнес, звісно, несе збитки від втрати ринків збуту та інвестицій. Але українці змогли переконати підприємців світу у тому, що життя та свобода - набагато цінніші, ніж гроші і прибутки.
- Народи вільного світу сьогодні щиро підтримують Україну і українців. Вони краще за політиків розуміють, що сьогодні українці захищают ь не лише своє право на існування, але й безпеку Європи, свободу і демократію. Адже якщо Україна впаде, путін візьметься за Балтію або країни Східної Європи.
- Солідарність - це наш актив. Нам треба більше допомоги від політиків та урядів провідних держав світу. Поки вона ще недостатня. Будемо діяти засобами дипломатії. Будемо звертатися до народів світу. Лише обʼєднавши зусилля ми зможемо подолати путінську навалу на вільний світ, свободу і життя.
НЕЗЛАМНІСТЬ
Незламність - наша здатність витримувати шалений тиск ворога і опиратися вторгненню “в довгу”.
- Ворог розраховував на швидку перемогу, на “бліцкріг”, але не вдалося - через опір українського народу і професіоналізм наших Збройних сил.
- Тоді ворог змінив тактику. Тепер він веде війну на залякування українців, на демонстративний геноцид, на наше виснаження. Наша незламність ламає і цей задум. І це стало зрозуміло під час другого місяця спротиву.
- Ракетні обстріли йдуть тепер частіше і по всій території країни. Обстріли системами залпового вогню стають, на жаль, звичним для мешканців прифронтових міст та сіл. Різня на Київщині, нелюдські бомбардування та обстріли Маріуполя - це робиться з однією метою: зламати українців психологічно та змусити військово-політичне керівництво держави капітулювати.
- Але ці розрахунки виявилися марними. Ані жахи Бучі, ані обстріли, ані повітряні тривоги не призвели до морального занепаду в Україні. Навпаки: маємо ще більшу ненависть до ворога і все більше переконання у правоті своєї справи - захисту від російського вторгнення.
- Наші військові стають з кожним днем професійнішими і влучнішими: чого варте потоплення крейсеру “Москва” українськими ракетами “Нептун” - аналогічна подія відбулася більш ніж сто років тому.
- Ми відкинули ворога від Києва - він намагався “зберегти обличчя”, заявивши про “жест доброї волі”, але ми знаємо, що без цього жеста на них би чекала ганебна поразка.
- Наші переговорні позиції не похитнулися ні на міліметр. Наше військово-політичне керівництво і переговорну команду не вдалося залякати чи змусити до капітуляції. Ми не претендуємо на чуже (звинувачення в атаках на Бєлгород чи Брянськ звучать навіть смішно), але свого не віддамо - ані територій, ані людей, ані позицій у світі.
- Наша економіка тримається. Ми отримуємо підтримку від партнерів та міжнародних фінансових організацій. Наш бізнес демонструє титанічні зусилля, щоб за допомогою держави перевезти промислові потужності у безпечніші регіони і відновити роботу. Наша посівна розпочалася на 80% площ. Будемо з хлібом, будемо з продуктами харчування. В умовах воєнного часу влада створила найкращі умови для підприємців, підтримавши їх податковою і регуляторною політикою, допомогою у логістиці тощо. На відміну від України, економіка агресора почала входити до крутого піке: це змушена була визнати навіть головний банкір росії набіулліна. Звісно, в них запас міцності більший. Але через санкції та відмову міжнародного бізнесу працювати з країною-агресором цього запасу вистачить ненадовго.
- Україна показала, що здатна швидко відновлюватися навіть після страшних випробувань. Вулиця Вокзальна у Бучі, яка була наповнена підбитою ворожою технікою, вже незабаром після звільнення і розмінування повернулась майже до первісного виду. Швидко відновили - нехай і тимчасово - мостові переходи, зруйновані війною. Ухвалили систему відновлення зруйнованого житла та можливість заявляти про руйнування через Дію. Все це свідчить: Україну не можна зламати навіть намаганням стерти наші міста і села з лиця землі. Звісно, відновлення Маріуполя чи Рубіжного потребуватиме часу і коштів. Але ми і це подолаємо.
- Сьогодні ми думаємо над стратегією відновлення країни. Над післявоєнними часами. Це вже само по собі дає надію і надихає на спротив. Ми хочемо, щоб війна скінчилася якнайшвидше. Але вона повинна закінчитися лише нашою перемогою.