Напередодні великого травневого свята Дня Перемоги не можна залишити поза увагою тих, кому ми маємо дякувати за життя.
Жаль, але сивочолих героїв Другої світової війни залишилося вже дуже мало. У селі Хижинці Сокиринецької ОТГ Вінницького району їх двоє: Ільченко Василь Володимирович та Бабійчук Володимир Степанович. Обидва ветерани – довгожителі, адже Василю Володимировичу у березні виповнилося 100 років, а Володимиру Степановичу в цьому році виповниться 96 років! Хіба це не символічно - жити стільки років, зазнавши поранень, перенісши численні операції і носячи після цього в собі скалки від фашистських снарядів? Мабуть, вони живуть для того, щоб передати свій досвід сучасникам, щоб навчити молодь любити Батьківщину, берегти її, як ціницю ока.
Та й є чому повчитись у земляків-героїв.
Василь Володимирович Ільченко закінчив артилерійське училище, пройшов усю війну 1941-1945 рр., учителював у Хижинецькій школі, був головою Писарівського сільпо, бухгалтером у рідному селі, виховав п’ятеро дітей – три сини і дві доньки. Василь Володимирович – великий оптиміст, який передав цю рису рідним дітям та своїм вихованцям.
Хочу сьогодні згадати добрими словами й Бабійчука Володимира Степановича - життєрадісну людину, яка звикла сприймати життєві труднощі з гумором. Він завжди дарував людям радість, вмів розвеселити всіх, хто знаходився поруч із ним, подарувати чарівні мелодії, бо захоплювався грою на гармошці. Чоловік з великим життєвим досвідом виховав разом з дружиною двох дітей, тривалий період часу працював на залізниці (спочатку звичайним робітником, а потім – на керівній посаді).
Спасибі Вам, Василю Володимировичу та Володимире Степановичу, за наше життя, за дитинство, за сонце яскраве у височині. За небо блакитне над головою. Спасибі за мир на землі! Низький Вам уклін!
У день 9 Травня бажаю землякам, учасникам бойових дій, та іншим нині живим ветеранам (та й усім українцям!) лише мирних днів і добрих звісток, сонячного неба над головою і спокою в коженому домі. Нехай дитячий сміх розливається над кожним куточком землі, і війна ніколи не торкнеться навіть маленької частинки вашого життя. Нехай над головою завжди буде ясне небо і яскраве сонце. Бажаю всім здоров'я, радості й щастя. Нехай перемога супроводжує скрізь і завжди, нехай поруч будуть тільки добрі й щирі люди. Бажаю, щоб серце не знало болю й туги, а в душі завжди грав переможний марш!
Людмила Поправко, учитель української мови та літератури КЗ «Хижинецький ліцей» Сокиринецької ОТГ Вінницького району