Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) дає роботу понад сотні людей з інвалідністю, і не лише по зору.
Відтак, виконує важливу соціальну функцію. Через проблеми із реалізацією виробленої продукції попередні три місяці підприємство не працювало активно. Натомість там проводилися ремонтні роботи основних вузлів і агрегатів. Це були регламентні технічні роботи для підтримки обладнання в належному стані.
Із першого листопада підприємство починає знову працювати у звичному режимі. Необхідні для запуску співробітники виходять на роботу. Їх вже близько 160. Люди із інвалідністю та без неї працюють у цеху із випуску насосів, механічної ообробки тощо.
«Останнім часом на підприємстві проводилися регламентні технічні роботи для підтримки обладнання в належному стані. Нині воно продовжує свою звичну виробничу діяльність. Випускаємо водяні вібраційні насоси, електричні кип’ятильники, ТЕНи для електроплиток та води, розумні звукові маяки, постільну білизну, спецодяг. Надаємо інші швейні, кейтерингові та гарантійні послуги», – розповів заступник директора підприємства УТОС Анатолій Коваль.
Майстер цеху Віктор Норенко повідомив, що за місяць тут випускають близько трьох тисяч вібраційних насосів. Хоча існує чимала проблема із реалізацією продукції. Вона виникла через пандемію.
«Багато областей України наразі перебувають у червоній зоні. Якщо почнеться повний локдаун, ніхто не буде їздити і продавати нашу продукцію. Під час пандемії ми вже не раз мали із цим проблеми. Водночас людям потрібно платити зарплатню. Деякі із них працюють у нас по 40-50 років, тобто мають великий виробничий досвід, – розповів Віктор Норенко.
Надія Нечипорук на підприємстві УТОС працює із 1975 року. Намотує котушки для насосів. Із 16 років отримує пенсію за інвалідністю, як людина із вадами зору.
«Ніколи ніде більше не працювала. За зміну намотую близько 100 котушок. Це складно для очей. Але я роблю це майже автоматично, хоча частково бачу. Намагаємося працювати без браку, самі себе виправляємо, – каже Надія Нечипорук. Бажано, щоб робота в УТОС була й надалі, адже на пенсію прожити важко».
Її колега Валентина Порицька працює на підприємстві УТОС ще більше - півсторіччя! Прийшла сюди одразу після закінчення спецшколи-інтернату для слабозорих дітей.
«Намотувати котушки одразу було складно. Але з часом ми звикли. Практично не дивимося на виріб під час процесу його виготовлення. Вдома маю вібраційний насос, використовую його у домашньому господарстві, – інформує Валентина Порицька.
Вона каже, що усім без виключення слабозорим вінничанам дуже складно знайти роботу. А особливо молоді, яка не має вищої освіти.
«Ми раді, що підприємство УТОС у Вінниці збереглося і працює. На відміну від деяких інших регіонів, де їх, на жаль, почали зупиняти, – додала Валентина Порицька.
