Галина Василівна Фурса поетеса та гумористка. Її ім'я відоме багатьом подолянам та читачам газети. Почала писати вірші ще навчаючись у школі та продовжила в студентські роки, навчаючись на філологічному факультеті Вінницького державного педагогічного університету. Перша збірка вийшла під назвою «Три струни серця». Слова її поезії від душі, від серця, теплі, ніжні та спокійні, тривожать і хвилюють. Примушують задуматись, згадати, перегорнути сторінки свого життя.
Так склалась доля, що не судилося жінці мати сім'ю та дітей. Однак, працюючи учителем української мови та літератури Мізяківськохутірської школи, Галина Василівна протягом майже сорока років усі знання та щирість своєї душі віддавала дітям. Учні любили й поважали свою творчу вчительку, ділилися із нею найпотаємнішим. Тепло та любов вона передала юні і у своїх поетичних рядках у збірці «На стежині лісовій», що була видана минулоріч за сприяння генерального директора компанії «Справа» Олександра Кошелєва. Збірка швидко знайшла свого дитячого читача.
А ще у Г.В.Фурси була заповітна мрія-видати книжку із гуморесками, адже творчий доробок налічує більше тисячі таких творів. І от, завдяки благодійній підтримці депутата районної ради Михайла Івановича Демченка книжка із гуморесками Галини Фурси нині перебуває в друці і невдовзі вийде, як кажуть,у світ, на зустріч із читачем, чому вони, сподіватимемось, будуть раді, бо гумор її багатогранний. Щоправда, збірка міститиме лише невеличку частину гуморесок.
Чимале творче надбання становлять і твори патріотичної тематики. В багатьох поезіях передана любов до природи рідного краю. Природа ніби оживає, стає співрозмовником. Красу природи, яку ми зазвичай сприймаємо як щось буденне,поетеса бачить і в тій чи іншій квіточці, пташці чи в деревцяті.
Галина Василівна активний громадський діяч, учасник різноманітних місцевих зібрань. Її поезії та гуморески часто звучать зі сцени сільського клубу в подарунок своїм землякам. Гімн села Мізяківські Хутори звучить саме на слова Галини Фурси.
Декілька її поезій:
Як я люблю квіти ці
Серпень… пахне чебрецем
І п’янка рута-м’ята,
І чорнобривці під вікном
Милують біля хати.
Вже матіола розцвіла.
А мила, ніжна айстра.
Червона, біла, голуба,
Красуне моя, здраствуй
О… Як я люблю квіти ці
Безмежно, до нестями.
Тримаю трепетно в душі
Боюсь, щоб не зів’яли.
Та я зів’яти їм не дам –
Даруйте радість людям.
Квітуйте, всміхайтеся вітрам
І я радіти буду.
Жоржини
У маленької Галини
У саду росли жоржини.
Із бабусею садила
Їх Галиночка сама.
Поливала і сапала
Любі квіточки вона.
І жоржини, як на диво,
Зросли пишні, чарівні,
Посміхалися щасливо,
Завжди дівчинці самі.
Котик
У погоду у жарку
Котик спить у холодку.
Геть відкинув лапки
І пухнастий хвостик.
Хай поспить сіренький
У затінку трошки.
А після смачного сну
Зловить мишку не одну.
Й залишить на ранок
Мишку на сніданок.
А ще Г.В.Фурса досить часто є гостем колективу працівників та мешканців «Обласного пансіонату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» її гумор веселить душі мешканців пансіонату, які щоразу обдаровують Галину Василівну щирими оплесками за задушевні поетичні та гумористичні твори. Також вона є учасницею літературних заходів, членом клубу «У світі прекрасного», що діє при бібліотеці - філії 12 ЦБС м.Вінниці. Члени клубу у захопленні від її виступів за що дарують вдячні оплески та люб'язно смакують за чашечкою чаю запашними пирогами Галини Василівни.
Нині палає Схід України і герої, котрі боронять незалежність і соборність нашої держави, потребують волонтерської допомоги. Г.В.Фурси свою волонтерську діяльність здійснює у співдружності із вінницькою волонтеркою Валентиною Іванівною Погребняк, керівником КЗЦКК «Кіно-Поділля», яка чимало раз організовувала й передавала допомогу бійцям АТО.
Мабуть, тому така чудова, добра, щира,трудолюбива, творча людина відзначає свій день народження навесні, коли все навкруги пробуджується та оживає.
За матеріалами регіональної газети "Подільська зоря"
