На виконання Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки Кабінетом Міністрів схвалено проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми, виникненню безпосередньої загрози їхньому життю або здоров’ю та подолання цих явищ”.

За період незалежності України із 1991 року по 2015-й чисельність дітей зменшилась на 4947,6 тис. осіб, а їхня питома вага у загальній чисельності населення скоротилася з 25,6 % до 17,9 %. На початок 2016 р. чисельність дітей віком до 18 років в Україні становила 7 614 006 осіб (без врахування даних населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя).

Значний вплив на зменшення чисельності дитячого контингенту має смертність дітей віком до 1 року, яка є одним із найчутливіших індикаторів ступеня соціально-економічного розвитку суспільства. Це індикатор, зокрема, рівня освіти та культури, стану навколишнього середовища, ефективності заходів щодо формування основ здорового способу життя, рівня доступності та якості медичної допомоги, розподілу соціальних і матеріальних благ у суспільстві, а головне – рівня відповідальності батьків за життя, виховання та розвиток дітей. У 2015 році рівень смертності дітей у віці до 1 року становив 7,9 % на 1 000 дітей народжених живими.

Особливе занепокоєння викликає смертність дітей від зовнішніх причин, тобто від причин, які можна усунути за умови якісного догляду і піклування у сім’ї. Зовнішні причини посідають третє місце в структурі смертності дітей віком до 1 року, призводячи до 6 % смертельних випадків. Серед таких причин переважають нещасні випадки із загрозою диханню – 63,6 % від усіх зовнішніх причин.

Також актуальною проблемою є те, що із понад 100 тис. дітей, які проживають у закладах інституційного догляду та виховання дітей, лише близько 8 % – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а решта мають батьків. Крім того, тільки 17 % дітей-вихованців згаданих закладів мають інвалідність.

Вищенаведені дані свідчать про важливість формування відповідального батьківства та належного виконання посадовими особами у сфері охорони дитинства своїх обов’язків.

З огляду на вищевикладене законопроектом передбачено внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Сімейного кодексу України, низки законів України щодо посилення адміністративної та кримінальної відповідальності батьків шляхом збільшення штрафних санкцій, введення за невиконання батьківських обов’язків таких санкцій, як громадські роботи та проходження корекційних програм; позбавлення батьківських прав за залишення дитини без піклування в закладі інституційного догляду; а також стосовно встановлення повноважень державних органів влади та органів місцевого самоврядування щодо організації невідкладних заходів надання допомоги дітям у разі виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров’ю.

Отже, очікується, що реалізація закону сприятиме організації безпечного середовища для зростання та розвитку дітей.