Законопроектом №3339 пропонується внести зміни до низки законодавчих актів України, якими передбачено:

виключити з Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 311 «Суспільно корисні роботи», 1831 «Несплата аліментів», 1832 «Ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт», а з Кримінального кодексу - статтю 389-2 «Злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт»;

надати можливість державним виконавцям за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців (на сьогоднішній день - за один рік), виносити постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Під час обговорення законопроекту члени Комітету підтримали законопроект, оскільки пропозиція щодо запровадження такого стягнення як відбування суспільно корисних робіт ще при ухваленні відповідного законопроекту у грудні 2017 року викликала багато зауважень. Так, у висновку Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів, №7277, зазначалось, що встановлення адміністративної відповідальності за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї призведе до неможливості зафіксувати обставини, які вказуватимуть на наявність ознак правопорушення (винна дія чи бездіяльність), без проведення відповідних слідчих дій у зв’язку з відсутністю в Кодексі України про адміністративні правопорушення інституту адміністративного розслідування. Крім того, враховуючи положення частини першої статті 9 цього Кодексу навряд чи можна буде притягнути до адміністративної відповідальності особу, в діях якої відсутня вина щодо несплати аліментів, наприклад, у зв'язку з відсутністю заробітку, майна тощо.

Також члени Комітету погодилися із позицією автора законопроекту, що у багатьох випадках органи місцевого самоврядування або вимушені створювати зайві та не потрібні робочі місця на комунальних підприємствах, або взагалі не мають можливості виділити кошти на оплату праці цієї категорії громадян. Крім того, через низький рівень оплати праці на комунальних підприємствах, застосування суспільно корисних робот не призводить до погашення всієї заборгованості або хоча б її значної частини.