Шановні учасники, шановні гості, шановні пані та панове!

Найперше я вітаю всіх із Днем медичного працівника України! Всіх наших лікарів, медичних сестер і братів та всіх, хто присвятив себе дуже благородній місії: допомагати, лікувати, рятувати українців, рятувати наших воїнів, рятувати наших людей.

Наші медики – люди з великої літери, наші медики з великим серцем, які роблять велику справу всі роки незалежності: в часи різних викликів та випробувань, у часи протидії COVID-19 і, звичайно тепер, під час повномасштабного вторгнення.

Сьогодні від самого ранку я маю честь бачитися саме з такими людьми, відзначати їх державними нагородами. Ми були в Інституті травматології, який відсьогодні має статус національного. Також були у нашому легендарному «Охматдиті», який ми обовʼязково відбудуємо. І зараз я тут, з вами, на цьому знаковому конгресі, який присвячено дуже важливій, знаковій темі.

Зазвичай у публічному просторі або в розмовах між собою тема обороноздатності країни передусім асоціюється зі зброєю, технікою, оснащенням. І все це дійсно надважливо. Але водночас є річ, яка в контексті війни відіграє не меншу роль, яка так само є зброєю, але іншого характеру. Це фізичне і ментальне здоров’я наших воїнів. Саме тому цей  захід є дуже важливим, саме тому військова медицина має завжди бути у фокусі уваги держави.

Адже це – про людей. Адже це – для людей. Для наших воїнів, їхніх рідних та близьких, бойових медиків і всіх, хто дотичний до цієї сфери, наших волонтерів, наших партнерів – словом, всіх, хто розуміє, що кожен захисник і кожна захисниця, їхнє життя і здоров’я – це найвищий пріоритет для України.

24 лютого 2022 року перед державою постали масштабні загрози, часто несиметричні наявним тоді ресурсам і досвіду. Військова медицина не була винятком. Але завдяки волі та злагодженій роботі вдалося вистояти і надалі подолати чимало викликів. Я вітаю всі реальні кроки, що вже зроблені. Водночас я хоті би наголосити: завдань на цьому шляху ще багато. Вони є пріоритетом. Побудова медичної системи, що відповідає викликам сьогодення, створення єдиного медичного простору, у якому кожен фахівець знає та виконує свою роль, є пріоритетом.

Ідеться, зокрема, про ефективне використання ресурсів, постачання аптечок і турнікетів відповідної якості, постачання мобільних шпиталів. Бути уважнішими до поранених, бути уважнішими до тих, хто повернувся з російського пекла, – ідеться про механізми реінтеграції звільнених із полону бійців, створення Центру реінтеграції та забезпечення відновлення військовослужбовців.

Все, що може бути оцифроване, має бути оцифроване. Міноборони разом з Генеральним штабом до кінця року повинні розгорнути медичну інформаційну систему у військових частинах, щоб маршрут пораненого був прозорим, був зрозумілим. Це те, чого очікує кожен військовий медик і кожен військовослужбовець.

Має бути впроваджена ефективна система реабілітації, яка передбачає ментальне відновлення військових разом з їхніми родинами.

Окремо я хочу відзначити наших військових хірургів та проведення ними абсолютно унікальних операцій, деякі з яких не мають аналогів у світі. Наші лікарі сьогодні відновлюють втрачені кінцівки, роблять операції, навіть коли уражене серце. Коли, здавалося б, це вже неможливо, повертають воїна до життя.

Клас і самовідданість наших медиків зумовили, на мій погляд, найголовніший успіх військової медицини в часи цієї війни. Попри всі виклики й складнощі, витримано високий рівень виживання поранених і значний відсоток повернення в стрій.

Це точно заслуговує оплесків.      

Шановні присутні, пані та панове! Перед системою військової медицини стоїть ще чимало викликів, які належить подолати. Як Глава держава я обіцяю вам всебічну підтримку в цьому напрямі. Я підписав Указ «Положення про проходження військової служби», який регулює проходження служби особами з медичною освітою та присвоєння первинного офіцерського звання лікарям, що не проходили військову кафедру.

Крім цього, я дав доручення уряду повною мірою забезпечити фінансування створення сучасного реабілітаційного шпиталю з модулем реінтеграції̈ військових, звільнених з полону, та стабілізаційних пунктів для безперебійного надання медичної допомоги в зоні ведення бойових дій.

Захист держави – це безумовно двосторонній рух. І ті, хто захищає державу, мають знати, мають відчувати, що держава захищає їх. У цьому різниця між нами і ворогом. Росія нехтує своїми людьми, не бореться за їхнє виживання. Натомість Україна має робити все для захисту життя, передусім життя і здоров’я своїх воїнів.

Наше військо довело свою сучасність і силу, які спроможні встановити бажаний мир в Україні. Коли ми справедливо говоримо про необхідність зброї, маємо не забувати, що підтримка і захист наших воїнів – це також зброя. Кожен командир має пам’ятати:  люди не витратний матеріал. Їхні сили,  їхні знання, їхні вміння – важлива цінність для нашої держави.

Сьогодні, відзначаючи державними нагородами багатьох медиків, зокрема й військових, я вкотре можу сказати: наша незалежність міцно тримається на наших людях. І з цим розумінням ми повинні створити відповідну систему реабілітації, з найвищим рівнем підготовки необхідних кадрів і центрами відновлення.

Це наше завдання, це наша мета, це наш шлях.

Я дякую вам за запрошення, дякую за увагу! Бажаю плідних дискусій, що важливо, ефективних рішень.

Вітаю всіх причетних із Днем медичного працівника України!

Слава Україні!