ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Відповідно до Указу Президента від 18.08.2006 № 685/2006, Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, визначено Днем охорони праці в Україні.

За рекомендацією Міжнародної організації праці девіз цьогорічного Всесвітнього дня охо­рони праці - «Удосконален­ня збору та використання даних про безпеку та гігієну праці».

Найперспективнішою мо­деллю економічного зростан­ня України є прискорення її інтеграції у світові торговель­но-економічні та фінансові структури. Знайти своє до­стойне місце в рейтингу роз­винених країн наша країна зможе лише завдяки функ­ціонуванню системи збору реальних, вірогідних, загаль­новизнаних безпекових по­казників трудової діяльності громадян.

Травматизм на виробництві є важливою, але недостатньо усвідомленою проблемою на­шого суспільства, для розв’язання якої потрібні систематичні та всебічні зусилля. За офіційни­ми даними, у середньому щороку на виробни­цтві гинуть 400 осіб і 5 тис. травмуються, зо­крема більш ніж 1 тис. жінок. Приблизно 500 працівників стають інвалідами.

Показово, що співвідно­шення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає за­кономірностям, що є у світі. Частота випадків смертель­ного травматизму в Украї­ні вища і становить майже 7% від загальної кількості травмованих, водночас як у країнах Заходу вона дорів­нює 0,08-0,12%. Це можна пояснити нереєструванням значної кількості виробничих

травм. Істотні труднощі та перешкоди вини­кають під час порівняння таких статистичних даних у країнах світу. Це зумовлено відмін­ностями між законодавствами різних країн, їхніми правилами та системами класифікації, особливостями збору даних і підготовки ста­тистичної документації.

Крім того, у статистиці виробничого трав­матизму не враховано осіб, які працювали за цивільно-правовими угодами, оскільки ці по­казники потрапляють у категорію випадків, не пов’язаних з виробництвом.

Необхідність об'єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує робо­тодавця інформувати працівників про умови праці на робочому місці, в яких вони здійсню­ватимуть чи здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фак­тори, що реально чи потенційно можуть впли­вати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати їхньому життю та здо­ров’ю.

Систематичний і достовірний збір даних про стан охорони праці і травматизм на ви­робництві є об’єктивним підгрунтям для здійс­нення аналізу всіх аспектів травматизму й розроблення фахівцями заходів з профілак­тики на рівні підприємств, регіонів і держави. Оптимізація та підвищення точності збору да­них з використанням новітніх інформаційних систем дасть змогу чіткіше визначати пріо­ритети в державній політиці у сфері охорони праці, раціонально використовувати людські та матеріальні ресурси й підвищувати рівень безпеки на виробництві.

Водночас для України важливим завдан­ням є налагодження системи широкого досту­пу до даних про стан охорони праці, виробни­ чий травматизм і професійні захворювання на рівні регіонів, фондів соціального страху­вання та держави. Відкритість і доступність та­кої інформації значно підвищить ефективність використання даних та культуру профілактики й сприятиме створенню безпечних робочих місць. На цьому наголошено в Глобальній стратегії з безпеки та гігієни МОП / ILO-OSH 2003 Global Strategy on Occupational Safety and Health, яку Міжнародна організація праці ухвалила 2003 року.

Фактично в усіх країнах світу й міжнарод­них організаціях дослідження (аналіз) та оцін­ку ризиків для життя і здоров’я працівників розглядають як основний механізм профілак­тики виробничого травматизму та професій­ної захворюваності. Ефективне впроваджен­ня цього механізму у вітчизняну практику управління охороною праці можливе лише за наявності статистичних даних, що відобража­ють реальний стан виробничого травматизму в Україні. Особливо це стосується викори­стання кількісних методів оцінювання вироб­ничого та професійного ризиків.

На міжнародному рівні уніфікація націо­нальних систем реєстрації й повідомлення да­них про безпеку та гігієну праці дасть змогу зосередити спільні зусилля на виконанні за­вдань, визначених у стратегії ООН Цілі ста­лого розвитку 2016-2030. Зокрема, завдання «Захищати трудові права і сприяти забезпе­ченню надійних і безпечних умов праці для всіх трудящих, включаючи трудящих-мігран- тів, особливо жінок-мігрантів, та осіб, які не мають стабільної зайнятості» окреслено в Цілі 8 «Сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх».