Насильство у родині лишається однією з актуальних проблем українського суспільства. Держава – основний суб’єкт протидії насильству, тому органи державної влади прикладають зусилля для формування у суспільстві неприйняття насильства, вживають необхідні заходи для його запобігання та створюють систему захисту жертв і подолання наслідків насильства.

Окрім притягнення кривдника до юридичної відповідальності, чинним законодавством передбачені спеціальні заходи протидії домашньому насильству, які виступають формою реагування на вчинення особою актів домашнього насильства з метою індивідуальної профілактики насильницької поведінки та запобігання вчиненню насильства в особливо тяжких формах. Спеціальні заходи щодо протидії домашнього насильства можна розділити на дві частини, а саме ті, які застосовуються підрозділами поліції та судом. Так, з моменту виявлення факту вчинення домашнього насильства уповноважений підрозділ органу Національної поліції бере кривдника на профілактичний облік з метою проведення з ним профілактичної роботи. Крім того, у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи, з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівник поліції може винести терміновий заборонний припис. Такий припис виноситься терміном до 10 діб та може містити наступні заходи:

- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

- заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

- заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Невиконання термінового заборонного припису тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також постраждала особа або її представник мають право звернутися до суду із заявою про видачу стосовно кривдника обмежувального припису, який може визначати заходи тимчасового обмеження прав кривдника, які є значно ширшими ніж за умови винесення термінового заборонного припису, у тому числі:

- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається строком від одного до шести місяців, а його невиконання тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення). Судовий збір за подання заяви про винесення обмежувального припису не справляється. У разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для таких осіб на строк від трьох місяців до одного року. Неявка кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену за невиконання рішення суду (ст. 382 Кримінального кодексу України). При цьому, притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов’язку пройти таку програму.