Глава держави повідомив, що вчора повернувся з Берліну, де мав багатогодинну, дружню та змістовну розмовою з Канцлером Німеччини Ангелою Меркель. А після переговорів українська делегація завітала до Оранієнбурга, до меморіального комплексу на території колишнього концтабору Заксенгаузен. «Там ми вшанували пам’ять жертв нацизму – тих українців, тисяч українців, так само як і представників інших народів, які там утримувались», - розповів Президент, додавши, що за свідченнями в цьому таборі загинуло від 80 до 100 тисяч людей.

«Це саме той табір, де закатували Олега Ольжича, де утримувалися Ярослав Стецько та Степан Бандера. Неначе  місток у часі: батько Степана Бандери, греко-католицький священик отець Андрій, як стверджують історики, похований саме у цьому лісі. Тут наприкінці 30-х років минулого століття московсько-комуністичний режим на п’яти гектарах землі влаштував справжнє пекло. Тут більшовики протягом чотирьох років замордували десятки тисяч людей», - сказав Петро Порошенко.

Президент зазначив, що після закінчення Другої світової війни табір Заксенгаузен не закрився, а перейшов у розпорядження НКВС, проіснував після війни ще цілих п’ять років. «Утримували та мордували там не лише колишніх членів нацистської партії, але й німецьких соціал-демократів, і просто незадоволених впровадженням комунізму у Східній Німеччини. І навіть своїх – колишніх радянських військовослужбовців, які пройшли полон і очікували черги на Сибір, куди їх прирік Сталін», - зазначив він.

«Побувавши вчора в Заксенгаузені і стоячи сьогодні тут у Биківні, ще і ще раз усвідомлюю, відчуваю кожною клітиною людожерську подібність нацистського та сталінського режимів», - наголосив Президент.

Глава держави нагадав, що парламентська асамблея ОБСЄ вісім років тому ухвалила дуже важливу резолюцію про тотожність цих режимів і навіть запропонувала запровадити спільний день пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

«Ось чому, якщо хто не зрозумів, протягом останніх років в Україні і було проведено декомунізацію.  Ось чому відбувся так званий «ленінопад». Ось чому очистилася карта України від імен її катів та душогубів. Ось чому оновилися таблички з назвами вулиць. Комуністичним ідолам нема і не буде місця в нашій країні», - підкреслив Президент.

«І без підконтрольних ФСБ-КДБ соціальних мереж мій український народ теж здатен прожити. І, до речі, закон про заборону георгіївських стрічок я теж підпишу, щойно він надійде до мене із Верховної Ради. Чому? Тому, що це не є символікою Другої світової, це символіка – символ агресії проти України 2014-2017 років. Тому що обвішані цими стрічками бойовики вбивають наших воїнів кожного дня і ночі», - зазначив Петро Порошенко і додав, що і прямо зараз російські терористи також цілять в українських воїнів. «Врешті-решт, на жаль ця Росія своєю політикою по відношенню до України сама поставила стрічку поза законом», - зазначив він.

За словами Президента, він вже втретє відвідує Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», але кожного разу відчуває хвилювання і переживає як вперше. «А тепер – і поготів. Адже нині ми відзначаємо вісімдесяті роковини масових політичних репресій 1937-1938 років», - зауважив він.

Президент наголосив, що Биківнянський ліс далеко не єдине місце в Україні, де виконувалися і перевиконувалися так звані ліміти на масове знищення людей – на розстріл або на ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Але це чи не найбільша братська могила в Україні, де спочили  десятки й десятки тисяч невинно убієнних. Сюди розстріляних привозили прямо вантажівками, іноді цілими колонами. Він зауважив, що в показах одного із працівників НКВС, той розповів як ночами в Київському обласному управлінні НКВС розстрілювали людей у підвалах внутрішньої тюрми, а вночі «вантажили на машини, спеціальними кліщами брали за шию та за ноги, закидали в кузов з бортами». Потім накривали брезентом і вивозили на поховання до Биківні. Мертві тіла гасилися вапном, присипалися ґрунтом.

«Десятки років Радянська влада приховувала страшну таємницю Биківні. А тим часом знаходилися відчайдухи, які навіть в умовах радянської диктатури насмілювалися вимагати правди. Так як це робили наші шістдесятники Лесь Танюк, Алла Горська та Василь Симоненко», - сказав Петро Порошенко.

Глава держави нагадав, що у своїх спогадах Лесь Танюк розповів як від шкільного завуча із Биківні вони дізналися, що ж тут насправді сталося. Як втрьох пішли оглядати місцевість. Як Василь Симоненко побачив, що малі і несвідомі діти грали у футбол на цьому місці, простреленим у потилицю черепом. І як дорогою назад Симоненко читав вірш: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил».

Петро Порошенко підкреслив, що радянська влада намагалася списати цей злочин на нацистів, але навіть її брехлива версія була маловідома широкому загалу. В Україні були особистості, які боролися за правду і справедливість і відкривали страшні факти про події тих часів. У середині 80-х років київський журналіст Сергій Кисельов надрукував  статтю в «Литературной газете», яка викликала шквал публікацій в українській пресі, додала енергії та наснаги іншим громадським діячам, які вимагали визнання злочину та покарання.

Глава держави також нагадав, про Євгена Грицяка – одного із очільників легендарного Норильського повстання в таборах ГУЛАГу, яке політичні в’язні підняли невдовзі після смерті Сталіна. «Коли почався штурм військами МВС захоплених в'язнями табірних зон, і солдати та офіцери поливали повстанців свинцем з автоматів й кулеметів, українські патріоти відбивалися камінням. А коли й воно закінчилося – заспівали свій гімн «Ще не вмерла Україна», - процитував його спогади Президент.

«Вони вірили в нашу майбутню незалежність. Ми здобули її в 91-му, ми захистили її 2014-му, ми боронимо її зараз. Ми остаточно порвали з радянським і пострадянським минулим, впевнено тримаючи європейський курс», - підкреслив Петро Порошенко та нагадав слова Миколи Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!»

Глава держави також наголосив, що Биківнянський ліс – місце нашого спільного болю з поляками. І сьогодні ми так само вшановуємо пам'ять тисяч польських патріотів, розстріляних і похованих тут за наказом Сталіна.