Цілком усвідомлюючи делікатність, інтимність та психологічну складність цієї проблеми, вважаємо все ж, що її замовчування, недоторканність, а отже, відсутність психологічних досліджень обертається серйозними життєвими драмами і для дітей, і для дорослих. На сьогоднішній день батьки, які взяли на себе благородну справу виховання сиріт в родині, опиняються сам на сам з труднощами, вони, по суті, позбавлені можливості звернутися за кваліфікованою допомогою до фахівців не тільки тому, що їх стримує страх розголошення таємниць усиновлення, а й у зв’язку з тим, що прикладна психологія ще не зовсім спроможна запропонувати їм кваліфіковану та науково обгрунтовану поміч.
Утім в нашій країні вже розпочато наукову та практичну роботи в галузі психологічного консультування сімей, що зазнають труднощів у вихованні дітей, починає накопичувати і деякий досвід з надання допомоги батькам, котрі виховують прийомних дітей.
Переживання сімейного неблагополуччя і підвищена тривожність у батьків прийомних дітей досягають такого високого напруження, що перші зустрічі створюють буквально нестерпне напруження як у батьків, так і у фахових психологів. Це проявляється в труднощах промови, в надзвичайній обережності у виборі слів, у всіляких застереженнях, роз’ясненнях і уточненнях з боку батьків. Розповідь про свою дитину здається вкрай заплутаною і суперечливою, що нерідко створює у спеціаліста, як пізніше з’ясовується, помилкове враження про те, що мати зовсім не знає своєї дитини і нічого не може про неї розповісти.
Дуже важливо мати на увазі, що, перебуваючи в стані крайнього напруження, охоплені тотальною тривожністю батьки хворобливо, з перебільшеною підозрілістю ставляться до психолога і до всієї обстановки в консультації. Нитка психологічного контакту настільки тонка і вразлива, що достатньо навіть незначного впливу, щоб контакт був перерваний і батько звинуватив фахівця в недостантній компетентності, чуйності, уважності, здатності зрозуміти.
Встановлення довірчого контакту з батьками для консультування та корекції їх поведінки з прийомними дітьми набуває особливо важливого, першорядного значення. При цьому під час перших зустрічей лише мала частина мам і тат спроможні прорвати настільки болісну для них ситуацію «таємниці народження дитини».
Чималу роль в досягненні довіри з боку батьків відіграє здатність психолога побудувати природний контакт з дитиною.
Для батьків прийомних дітей характерна стратегія пошуку психологічної допомоги, однак її прояв має деякі специфічні риси. По-перше, ідеї і відчуття батьківської неспроможності виражені дуже сильно, практично основна, не цілком усвідомлювана мотиваційна формула звернення в консультацію звучить так: «що робити, адже я погана мати своїй дитині», «я намагалася бути хорошою матір’ю своєї дитини, але у мене нічого не вийшло ».
Аналіз сімейного виховання, подружніх і батьківсько-дитячих стосунків показав деякі особливості, характерні для батьків, які виховують прийомних дітей, що необхідно враховувати, вибудовуючи індивідуальні програми корекції.
Можна виділити дві великі групи мотивів виховання.
Мотиви, виникнення яких більшою мірою пов’язане з життєвим досвідом батьків, зі спогадами власного дитячого досвіду, з їх особистісними особливостями, і мотиви виховання, що виникають здебільшого як результат подружніх стосунків.
До першої категорії належать такі мотиви: виховання як реалізація потреби сенсу життя; виховання як реалізація потреби досягнення; виховання як реалізація надцінних ідеалів або певних якостей. До другої категорії відносяться мотиви: виховання як реалізація потреби в емоційному контакті; виховання як реалізація певної системи.
Слід зазначити, що цей поділ, звичайно ж, умовний, в реальному житті сім’ї всі ці мотиваційні тенденції, які виходять від одного або обох батьків і від їхніх подружніх взаємин, переплетені в щоденній взаємодії з дитиною. У бутті кожної родини однак наведене розмежування є корисним, тому що дозволяє при побудові корекції мотиваційних структур зробити центром психологічного впливу в одній сім’ї особистість батьків, а в іншій направляти вплив більшою мірою на подружні стосунки.
Психологічний аналіз біографічного матеріалу показує, що для батьків прийомних дітей (як для матерів, так і для татусів) виховання стало основною діяльністю, мотив якої в реалізації потреби сенсу життя. Як відомо, задоволення цієї потреби пов’язане з обгрунтуванням для себе змісту свого буття, з ясним, практично прийнятним та заслуговуючим схваленням самої людини напрямком її дій. У батьків, які взяли дітей на виховання, сенс життя наповнюється турботою про дитину. Вони не завжди усвідомлюють це, вважаючи, що мета їхнього життя в іншому, однак щасливими та радісними вони відчувають себе тільки в безпосередньому спілкуванні з дитиною, у справах, пов’язаних з турботою про неї. Для таких батьків характерна спроба створювати й утримувати надмірно близьку особистісну дистанцію з дитиною. Вікове і закономірне віддалення дитини, підвищення суб’єктивної значимості для неї інших людей сприймається несвідомо як загроза власним потребам.
Для таких батьків характерна позиція «жити замість дитини», вони прагнуть злити своє життя з життям дітей. Яскравим прикладом цього може слугувати мама, яка надмірно опікає свою дитину, тривалий час виконує за неї все те, що та здатна робити самостійно (одягає, годує, миє). В результаті вона одержує необхідне почуття своєї необхідності і перешкоджає з надзвичайним завзяттям будь-якому прояву самостійності дитини. Зазвичай такі батьки з особливою ревністю і підозрою ставляться до ігрових занять дитини з психологом, намагаються показати, що дитина самостійно не хоче грати, намагаються надовго залишатися з групою, грають в ігровій кімнаті навіть тоді, коли це дитині зовсім не потрібно, а якщо діти просять батьків вийти, то все заняття стоять під дверима, прислухаються до всього, що там відбувається. Довірчий контакт дитини з психологом сприймається нерідко як загроза власному батьківському авторитету.
Корекційна робота з дітьми в ході ігрових занять не виявила жодної специфіки поведінки прийомних дітей, яка хоч скільки-небудь відрізняла б їх від групи рідних дітей. Для всієї групи в цілому була виявлена характерна динаміка як у зміні пове-дінки і особистісного реагування у кожної дитини окремо, так і в цілому для групи.
Кількісний підрахунок ефективності за критерієм ліквідації проявів дезадаптації у дітей дав однакові результати для всіх: і для прийомних дітей, і для народжених у сім’ї. Корекційний процес під час батьківського семінару та в батьківській групі в цілому також характеризувався загальними закономірностями, як для всієї групи, так і для батьків прийомних дітей. Всі учасники психокорекції проявляли характерну для групової роботи даного виду закономірну динаміку зміни поведінки, емоційного реагування, засвоєння групових правил і норм.
Разом з тим необхідно відзначити, що корекційний процес виконує для батьків прийомних дітей, поряд із загальними для всіх учасників функціями, також і деякі особливі. Найбільш важливим механізмом, що забезпечує успішність всієї подальшої корекційної роботи, стає зняття підвищеної тривожності, напруженості, особливого «комплексу страху», розрив кола самотності. Тут не так важливо, зізнався або не зізнався батько в тому, що він виховує прийомну дитину, набагато важливіше інше: батько виявляється в колі однодумців, і людей, об’єднаних схожими проблемами. Причому батьки переконуються в тому, що їхні проблеми не специфічні для них як для «нерідних батьків», вони виникають і в тих, хто народив дітей, однак, відчуває труднощі в їх вихованні. Таке залучення до кола довіри співчуваючих один одному людей - основний чинник, що забезпечує успішність активної психологічної роботи.
Таким чином, досвід застосування комплексної психологічної корекції в роботі з батьками та дітьми, з метою профілактики неврозів, показав, що зазначена робота корисна й ефективна.
Джерело : комунальна регіональна газета "Подільська Зоря"