У скорботних заходах взяли участь голова районної державної адміністрації Михайло Демченко, депутат районної ради Володимир Болебрух, Сосонський сільський голова Микола Демченко, поетеса Валентина Сторожук, отець Сергій, учні та жителі села.
«Злочини проти людяності не мають терміну давності. Голодне лихоліття 32-33-го років – не просто історична минувшина, а глибока духовна рана та тлі української історії, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, щоб це лихо ні коли не повторилося. Пам’ять про них має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім живим, - наголосив Михайло Демченко. - Коли ми ставили пам’ятник жертвам Голодомору в селі, то брали свідчення в людей, які вижили в ті страшні роки. Вони показували місце поховання тих людей, які помирали від страшного лихоліття, яке було влаштовано штучно задля того, щоб знищити наший український народ. Але ми вижили, відродилися і показали, що ми – незламні духом і нас неможливо знищити. Я хочу, що ми з вами були сильними і пам’ятали цей день. Сьогодні Україна переживає нелегкі часи, але ми повинні об’єднуватись і ставати сильнішими, щоб перемогти ненависного ворога. Ми маємо пишатися, що ми – українці. Тож, пам’ятаймо тих невинних жертв Голодомору», - зазначив голова райдержадміністрації Михайло Демченко.
Голодомор охопив своїм чорним крилом і село Сосонку – одне з десятків тисяч українських сіл. Ліквідація кооперації, насильницька колективізація призвели до того, що вже 1929, 1930, 1931 році почали вмирати від голоду люди. В 1932- 33 роках смертність від голоду досягла свого піку. В державному архіві Вінницької області дивом збереглись 6 примірників «Книги записів актів громадського стану 1933 року про смерть» Сосонської сільської ради… Першим про ці унікальні документи написав письменник, журналіст Борис Хандрос в документальній повісті «Смертні листи», яка вийшла друком ще у 1993 році. Також на основі свідчень очевидців тих подій був знятий документальний фільм, який мала змогу подивитися вся Україна.
Завершився мітинг–реквієм засвічуванням свічок, покладанням квітів до пам’ятника та молитвою у пам’ять про жертв Голодомору 32-33 років.
