Ми багато й дискусійно говоримо про медичну реформу. Намагаємося запровадити зміни і в освіті. За словами міністра освіти Лілії Гриневич, в Україні 33% дітей навчаються в сільських школах. А таких шкіл в нашій країні аж 67%. І хоч би які симпатичні були нам польська модель, фінська, американська або марсіанська, робити реформи треба виходячи з реалій, а не з моделей. Фахівці занепокоєно твердять, що  змін ніхто не планує, — немає ніяких чітких планів, стратегій і програм. У реформі сільських шкіл це віддзеркалюється, як у краплі води.  Втім, зміни є і вони відчутні. Про це та про проблеми, котрі ще потребують вирішення, говоримо з начальником відділу освіти Вінницької РДА Світланою Томусяк.

- Пані Світлано, кажуть, що освіта  — це ніби  “попелюшка” для бюджету: фінансується не дуже добре. Чи справді це так ?

- Я б так не сказала.  Протягом минулого року на розвиток освіти було виділено більше 20 мільйонів гривень. Вони були зосереджені на заміну вікон у 9 навчальних закладах. А ще були проведені капітальні ремонти у школах.  Розпочали роботу із заміни пічного опалення, бо ще й досі, як не прикро,  у 21 столітті у п'яти навчальних закладах у нас  було пічне опалення. Але  минулого року ми замінили пічне опалення у Лисогірській школі. На це виділили557 тисяч гривень  з районного бюджету, із залишку освітньої субвенції. А ще — у Лаврівській школі, де витратили  більше мільйона гривень: 660 тисяч гривень з районного бюджету і 600 тисяч за сприяння народного депутата  Олександра Домбровського. У новому опалювальному сезоні діти вже навчаються  у комфортних умовах. Протягом минулого року ми замінили дах  у школі Медвежого Вушка, замінюємо дах у Лаврівській школі. Тривають роботи в Ільківській школі. Це наш відомий на увесь район довгобуд, котрий більше 20 років чекав на своє завершення. Тепер у школі  замінений  дах, вікна. Все  частково з районного бюджету, частково за сприяння Олександра Домбровського.  Роботи і нині тривають,  гроші дуже потрібні на завершення цієї школи. Ціна питання більше 22 мільйонів гривень.

Протягом минулого року ми здійснили облаштування внутрішніх вбиралень. Так склалося, що до недавна у сільських школах вбиральні були розташовані на вулиці. Звичайно, ми добре розуміємо, що це порушення усіх санітарних норм, котре негативно впливало на здоров'я всіх дітей.  Ми провели реконструкцію внутрішньої вбиральні у школі  Мізяківських Хуторів, замінивши каналізаційні мережі на нові, котрі відповідають усім європевським стандартам.  Добудували внутрішню вбиральню на Вінницьких Хуторах, разом з роздягальнями. І збудували  вбиральню у Медвежому Вушку, котрій було відведено аж забагато уваги  у соціальних мережах. Відбулася така собі антиреклама. Але я б зосередила увагу більше на тому, що цю внутрішню вбиральню і батьки і діти чекали більше трьох десятиліть.  На добудову ніколи не вистачало коштів.  Підрядники один за одним постійно відмовлялися братися за цю роботу.

-Найбільше у селах переживають за те, чи закриють малокомплектні  школи. Яка ситуація у Вінницькому районі?

• Справді, мова про оптимізацію навчальних закладів ведеться вже кілька років. Акцент робиться на тому, щоб був опорний навчальний заклад, біля нього філії. На укомплектування цього закладу кошти виділятиме бюджет. До місця навчання дітей доставлятимуть автобуси. На сьогодні в нас є лише план модернізації опорних закладів. Але у зв'язку з тим, що зараз проходить процес децентралізації, процес створення опорних закладів призупинили, бо громади самостійно визначатимуть, які школи будуть опорними, а які — філіями. Минулого року в нас було призупинене навчання у Вороновицькій школі. Об'єднана територіальна громада вирішила, що не ефективно утримати у Вороновиці три навчальних заклади, тим більше, що Вороновицька школа перебувала в аварійному стані. Цьому приміщенню вже більше сотні років, його ремонтувати немає сенсу. І сходи там, хоча й не аварійні, але дуже небезпечні. Правонаступницею стала Вороновицька середня школа №1. З 65 дітей, котрі навчалися у старій школі частково перейшли до Вороновицької школи, а частково до Степанівської.
• Ще один довгобуд — Сосонська школа. Чи зрушила проблема з мертвої точки?

- Будівництво цієї споруди тривало дуже давно. Це єдиний заклад в районі, де діти навчаються у дві зміни, бо довелося перейти до старого приміщення. Так сталося, що школа, де вони навчалися, зруйнувалася і довелося її відбудовувати. Навчання у дві зміни — це дуже незручно... Це єдиний заклад, котрий не має їдальні і єдиний, де діти харчуються бутербродами, бо готувати їм повноцінні обіди немає де. Але сьогодні здійснюється відбудова Сосонської школи, цей об'єкт перебуває на балансі УКБ і все фінансування здійснюється за його сприяння. Роботи вже йдуть до завершення, залишилися тільки внутрішні роботи. Відбудовується і спортивний зал. Відкриття оновленої школи планується вже у новому навчальному році.

- Які проблеми ще існують в освітній галузі?

• Найперша — оновлення комп'ютерного парку. Знову ж, завдяки народним депутатам Олександру Домбровському та Олексію Порошенку було виділено більше мільйона гривень для придбання нових комп'ютерів. Частину вдалося закупити відразу, ще частину — ні, через затягнуту процедуру тендерів. Та на щастя, кошти залишилися в районному бюджеті і ми ще маємо можливість здійснити задумане найближчим часом. Проаналізували ми, в якому стані у нас комп'ютери, і стало прикро, що переважна більшість комп'ютерів морально застаріли, і їх катастрофічно не вистачає. Кардинального оновлення потребує і шкільний інвентар, котрий десятки років взагалі не оновлювався. Парти застарілі, вони вже не відповідають вимогам і сучасним стандартам. Парти мають бути мобільними. Але в жодній школі таких у нас немає. Та ми будемо ініціювати це питання. Важливою подією залишається відкриття Сосонської школи,  продовження будівництва Ільківської школи. Ще в нас є Стрижавська школа-ліцей, де навчається 606 дітей, але спортивний зал не відповідає жодним стандартам. Актового залу немає. Всі заходи діти проводять в їдальні. Заклад надзвичайно потужний, вже три роки він йде за новою програмою “Інтелект України”. Рівень навчання — високий. Але умови — погані. Тому ми взялися за виготовлення проекту добудови актового залу, спортивного залу. А ще цей заклад потребує перекриття даху і  утеплення фасаду. Цей проект коштує більше 25 мільйонів гривень. Пакет документів вже сформований, ми подали свою заявку на фінансування. Сподіваємося, що невдовзі роботи по втіленню цих планів в життя, стартують.

 Ще одна з проблем — кадрова. Вона нікуди не зникла, бо обов'язкове “відпрацювання” кілька років після університету в селі для студентів-бюджетників вже кілька років як відмінене. Молодь не мала бажання працювати в школах.  Нині підбір кадрів належить до компетенції директорів навчальних закладів. Донедавна від учителя вимагалося надто багато. Але тепер, коли підвищився рівень зарплати, то, думаю, що й зацікавленість молодих вчителів працювати у школах зросте. 

За матеріалами газети «33-канал»