В перший день листопада свій поважний 90-річний ювілей відзначила жителька села Агрономічне - Лукіянчук Надія Іванівна.

Привітати іменинницю з ювілейним днем народження завітали  голова Вінницької районної державної адміністрації Євгеній Луценко, голова Вінницької районної ради Тетяна Закревська,  голова районної ветеранської організації Петро Василинич та голова первинної ветеранської організації Валентина Зіміна.

Вітаючи іменинницю, гості бажали довгих років життя, міцного здоров’я, миру та сімейного благополуччя, достатку, шани і поваги від людей, родинного затишку та радощів від дітей, онуків та правнуків. Висловлювали слова вдячності і поваги за мудрість, активність, щирість та добре серце, за те, що терпляче несла важкий хрест життєвих випробувань, покладаючись на Господа, власні сили і добрих людей.

Окрім приємних та гарних слів презентували грамоту районної ради, районної державної адміністрації та районної організації ветеранів, грошову винагороду та квіти.

Життя Надії Іванівни було непросте, з викликами та випробуваннями, адже вона пройшла голодомори, лихоліття війни та важкі часи післявоєнної відбудови. Народилась іменинниця в селі Струсове Мурованокуриловецького району,  де росла, працювала, одружилась і народила діточок. Разом з чоловіком вони народили та виховали трьох дітей: доньку та двох синів. В село Агрономічне переїхала з родиною після одруження дочки, побудували з чоловіком оселю, де по сьогоднішній день проживає в ній разом з онуком та правнуками.

Трудовий шлях Надії Іванівни був важкий і тернистий: працювала в рільничій бригаді та на садках дослідної станції села Немирчі Мурованокуриловецького району. З  часом дослідна станція перебазувалась у Вінницький район, і Надія Іванівна продовжила в ній роботу вже в Агрономічному. Перед виходом на пенсією в тій же дослідній станції працювала в столовій помічником кухаря.

Особливо важкі роки були під час голодоморів, війни та в післявоєнні роки. Зі сльозами на очах згадувала, як в період голодомору ховала в пазуху зібрані зернини пшениці, аби не померти з голоду, як важко і страшно прийшлось, коли село було окуповане німцями, і як попри все, допомагали партизанам, аби пришвидшити велику перемогу.   

Надія Іванівна радіє життю, активно справляється по домашньому господарству.Ювілярка має шістьох онуків та семеро правнуків.

Наостанок, іменинниця прочитала весільне привітання, яке готувала на весілля онука, вразивши своєю відмінною пам’яттю.

Щиро хочеться побажати Надії Іванівні та всій дружній родині відмінного здоров’я, безмежного щастя та безхмарного неба. Нехай подальший життєвий шлях буде легким і світлим, а всі труднощі залишаться позаду в історії, яку вона змогла гідно прожити.